Так зване “вузьке” розуміння права передбачає, що норми права містяться виключно в нормативних актах, що видаються державними органами. Саме в нормативних актах слід шукати відповіді на всі питання, які потребують правового вирішення. Правозастосовна практика не повинна виходити за межі офіційного права. Прихильники так званого “широкого” підходу до розуміння права зазвичай погоджуються з характеристикою нормативного акту як основного джерела права. Однак вони говорять і про те, що писане право внаслідок різних об’єктивних і суб’єктивних причин не в змозі повністю і адекватно регулювати суспільні відносини.
Політичні форми суспільного життя безпосередньо пов’язані з політичною організацією суспільства, в яку як складової частини входить держава як система органів влади. Психологічна теорія права, маючи самостійне значення, розвивалася в принципі в рамках соціологічного напрямку в юриспруденції, оскільки основне її увагу було приділено дослідженню процесу реалізації права, а також активній критиці юридичного позитивізму. Основою для становлення даного напрямку в юриспруденції (кінець XIX – початок XX в.) Хрещені батьки суддівської влади Послужило розвиток психології як науки. Існує кілька варіантів психологічної теорії права; мабуть, найбільш відома психологічна концепція права Л. Право, на його думку, являє собою продукт психічних переживань людей. Громадські переживання проявляються в позитивному праві, що міститься в нормативних актах; індивідуальні переживання проявляються в автономному (суб’єктивне право). Таким чином, область права безмежно розширюється, оскільки до нього віднесено і внутрішнє, інтуїтивне право індивідів.
І в багатьох випадках вибір одного з варіантів скрутний і довільний. Дійсно, можливості людини передбачити подальший розвиток такого складного феномена, як суспільство, слід визнати обмеженими. Використовуючи шахову термінологію, відзначимо, що “прорахувати” розвиток багатьох суспільних відносин можливе лише на небагато кількість “ходів”. Різні школи жорстко протистояли один одному, розвивали свої положення, відточували свою аргументацію в полеміці один проти одного. Можна говорити не тільки про мирне співіснування, а й про інтеграцію позитивізму, соціологічних і психологічних теорій, концепції природного права.
ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ “НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА”
Разом з тим форма існуючих держав, особливо сучасних, має загальні ознаки, що дозволяє дати визначення кожному елементу форми держави. Сутність держави – смисл, головне, глибинне в ньому, що визначає його зміст, призначення і функціонування. Таким головним, основоположним в державі є влада, її приналежність, призначення і функціонування в суспільстві. Іншими словами, питання про сутність держави – це питання про те, кому належить державна влада, хто її здійснює і в чиїх інтересах. Ускладнення і розширення предмета дослідження, нові запити практики змушують теорію держави і права звертатися до приватно-наукових методів, які представляють собою сукупність методів, запозичених з інших наук (соціології, математики тощо).
- У залежності від цього функції держави можна поділити на зовнішні і внутрішні.
- Інші, навпаки, вважали, що право існувало і буде існувати поза діяльністю держави, і що держава сама є породженням права.
- Суть його в тому, що з’ясування типу держави грунтується на розумінні історії як природно-історичного процесу зміни суспільно-економічних формацій, кожній з яких в умовах існування класів відповідає певний тип держави.
- Але суспільство не може бути зведене лише до державних форм його організації.
У нього право поставлено в такий зв’язок з державою, що останнє саме розглядається як персоніфікований правопорядок. Право в названій теорії виступає у вигляді ієрархічної (ступінчастою) системи норм, що подається у вигляді сходів (піраміди), де кожна верхня сходинка обумовлює нижню, а нижня випливає з верхньої, їй підпорядковується. У розвинених демократичних країнах держава поступово стає ефективним механізмом подолання суспільних протиріч не шляхом насильства і придушення, а досягнення суспільного компромісу. Саме існування держави в наш час пов’язано не стільки з класами і класовою боротьбою, скільки з загальносоціальні потребами та інтересами, що передбачає розумне співробітництво різних, в тому числі суперечливих, сил.
Поняття держави основні підходи та визначення
“Розвиток Росії як правової, демократичної, федеративної і соціальної держави передбачає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади РФ є її багатонаціональний народ” 1. Демократія здійснюється на основі політичної та ідеологічної багатоманітності, багатопартійності. Держава, її органи, установи та посадові особи служать всьому суспільству, а не якоїсь його частини, відповідальні перед людиною і громадянином, людина, її права і свободи – найвища цінність. “Система державної влади заснована на принципах поділу законодавчої, виконавчої та судової влади, а також розмежування предметів ведення і повноважень між РФ, складовими її республіками, краями, областями, автономною областю, автономними округами і місцевим самоврядуванням” 2.
Вони формують один одного і взаємно впливають один на одного. Щоб створити правову державу, потрібно домогтися послідовної демократизації суспільства, встановити правові основи державного будівництва і контроль над дотриманням правопорядку і принципу законності. “Правова держава розглядають як одну з найвищих соціальних цінностей, покликаних затвердити гуманістичні начала, забезпечити і захистити свободу, честь і гідність особи” 2. У широкому, філософському плані взаємозв’язок держави і державної влади можна розглядати як співвідношення форми і змісту. Влада – це складне явище, яке породжує безліч підходів до його дослідження. Владу можна розглядати як необхідну функцію будь-якого колективу з керівництва своїми членами для налагодження спільної діяльності; влада характеризується як організована сила, що забезпечує єдність дій і стійкий порядок в суспільстві. Влада визначається як реальна здатність здійснювати свою волю, нав’язувати її іншим за допомогою владних спеціальних методів.
Поняття і сутність наукових підходів до праворозуміння
Авторитаризм зазвичай поєднується з елементами особистої диктатури. Тоталітарна держава безмежно розширює своє втручання в життя громадян, включаючи всю їх діяльність у обсяг свого управління і примусового регулювання. Тоталітарна держава – всеосяжне держава, що поглинає громадянське суспільство. Таке всеосяжне управління здійсненно, як правило, тільки при диктатурі, заснованої на єдності влади, на монополії работодательства, на єдиній партії, на нещадному терорі. Форма правління характеризує склад вищих органів державної влади, порядок їх утворення, організацію та порядок взаємодії між собою та населенням. Відповідно до цього всі держави поділяються на монархії і республіки. На зміст права, особливо конституційного та адміністративного, а також на реалізацію правових норм впливає встановлення тієї чи іншої форми держави.